Старший тренер “Кудрівки” Василь Баранов підвів підсумки поєдинку з “Металістом 1925” (1:1).
– Пане Василю, ви, певно, більше задоволені цим результатом. Враховуючи те, як складалися події на полі – каркас воріт більше грав за “Кудрівку” чи проти неї? Але результат 1:1 – наскільки він закономірний?
– Якщо говорити відверто, то якби до гри хтось сказав, що буде 1:1, ми були б задоволені. Але коли перемагаєш у рахунку 1:0 і втрачаєш перевагу – це розчарування. Якби ми програвали й забили, то зараз були б радісні в роздягальні.
Ми розуміли, з ким граємо – з дуже якісним суперником. Гарною командою, у якій зібрані індивідуально сильні гравці. Команда набрала непогану ходу в чемпіонаті, не програє, гідно грає з грандами. Сьогодні суперник змусив нас більше грати проти м’яча, хоч ми й не давали такої настанови. Ми казали, що цій команді треба нав’язувати боротьбу на кожному клаптику поля і, якщо нас змушуватимуть оборонятися, – відповідати швидкими контратаками, щоб створювати умови для забитих м’ячів. Так воно й сталося.
Так, можливо, у нас був трохи фарт біля власних воріт. Але так само можна сказати й про ворота “Металіста 1925”: якби Світюха забив, то результат був би зовсім іншим. Але сталося так, як сталося. Можливо, у майбутньому цей бал стане золотим.
– Чи вистачило вам глибини складу на сьогоднішній поєдинок? Бо не могли зіграти Нагноний і Овусу через попередні домовленості. Не було досвідчених футболістів. Здавалося, що в другому таймі судоми хапали вже ваших хлопців. Було важко догравати, бо “Металіст 1925” нав’язував доволі серйозний темп. Чи легко давалися тренерські рішення щодо того, кого випускати на гру?
– Та ні. Ми розуміли, що в нас є орендований гравець, який не зможе грати за контрактом. Прикро, що деякі хлопці отримали травми в тренувальному процесі й вибули. Але для цього у нас є інші гравці, які сьогодні працювали за тих, хто не зміг. Ми відчували їхню підтримку, грали для них. Я впевнений у хлопцях, які сьогодні були в заявці. Кожен із них вийшов і відпрацював на повну, скільки б хвилин не мав, і ми не помітили нестачі тих, хто не потрапив до заявки.
– Відсутність досвідчених футболістів, зокрема Тотовицького, Морозка, Безбородька… Скажіть, будь ласка, які причини їхньої відсутності?
– Травми. Андрій випав на довший термін, Морозко, сподіваємося, вже незабаром працюватиме індивідуально на полі. Шаповал також вибув через травму. Сподіваємося, що найближчим часом повернуться. Нам їх не вистачає. Це не лише досвід, а й персональні якості. Попередні ігри показали, що вони для нас дуже важливі. Але я ще раз повторюся – я вдячний іншим хлопцям. Ми сьогодні були більш згуртовані та цілеспрямовані, щоб здобути позитивний результат.
– Після фінального свистка вже можете видихнути й трішки посміхнутися у свій день народження. Бо, насправді, бачимо, що хлопці дуже старалися й були близькі до більш позитивного результату, але 1:1, начебто, теж непогано.
– День народження – це таке. Сьогодні він є, а завтра вже немає. Я сьогодні хлопців попросив на ранковому тренуванні, щоб вони грали не для тренера, а передусім для вболівальників – своїх і суперника. Вони повинні грати за клуб, у якому працюють. Сьогодні це “Кудрівка”, завтра, можливо, інший. Вони повинні бути професіоналами й грати за себе, за рідних. Кожну гру мають бути вмотивовані не заради тренера, а задля гарного результату.
Цього тижня у нас також були іменини в Мачелюка, а в Діми Коркішка народилася донька, тому, вважаю, це навіть важливіше. Бо коли народжується маленьке чудо – це перекриває те, що у головного тренера був день народження. Вони подарували мені подарунок, за що я їм подякував. Думаю, у відпустці вже буду ним користуватися.
