Василь Баранов: “Якщо зараз ходитимемо в ейфорії, це матиме доволі негативні наслідки”

Старший тренер “Кудрівки” Василь Баранов розповів клубним журналістам про підготовку команди до поєдинку проти “Зорі”.

Певно, що ейфорія у клубу, якщо вона й була, вже пройшла. Одразу ж після такого феєричного старту – на тренування. Чи відчували ви особисто психологічний тиск? І чи користувалися якимись особливими тренерськими методиками щодо гравців?

– Я думаю, що ейфорія після першої гри вже повинна була пройти. Ми зіграли лише перший тур, а попереду ще двадцять дев’ять. Якщо зараз ходитимемо в ейфорії, це матиме доволі негативні наслідки. Тому наступного дня у нас одразу було тренування – як казали, так і зробили. Ми розуміємо: якими б не були емоції – негативними чи позитивними – їх потрібно притишувати. Швидко відходити від поразок, а від перемог – ще швидше. Я впевнений, що зараз хлопці в хорошому настрої. Провели гарне, інтенсивне тренування після вихідного дня. Я бачу, що вони професіонали й розуміють: це була лише перша гра і ми вже про неї забули.

Чи зустрічалися ви за свою тренерську та ігрову кар’єру з такою увагою до себе, як після першого туру? Чи було багато запитів і чи доводилося комусь відмовляти?

– Я б не сказав, що у мене була яскрава ігрова кар’єра, якою можу похизуватися. Стосовно тренерства, то, звичайно, Прем’єр-ліга – це зовсім інший рівень. Зараз до мене справді дуже багато уваги, і в мене таке враження, що я її не заслуговую. Поки що відчуваю себе ніби не у своїй тарілці. Але розумію, що це необхідно для вболівальників та преси. Ми повинні спілкуватися за будь-якого рахунку – гарного чи поганого. Ми всі працюємо на футбол, і це справді потрібно. Просто для мене це поки дуже незвично.

Як відреагували на те, що ви – найкращий тренер першого туру в УПЛ? Як то кажуть: “З корабля – й на бал”. 

– Це досягнення всього клубу, а не моє особисто. У першому турі працював увесь тренерський штаб, керівництво клубу, гравці. Саме вони втілили наші ідеї у цій грі. Для мене ці регалії нічого не означають. Можливо, це якийсь аванс: було – то й було, визнали – то й визнали. Приємно, але потрібно працювати далі й покращувати себе як гравцям, так і тренерському штабу.